Травматична хвороба спинного мозку

Спинномозкова травма відноситься до найбільш тяжких видів травм, які в багатьох випадках стають причиною смертності, тривалої непрацездатності, стійкої тяжкої інвалідності пацієнта.

Травматичною хворобою спинного мозку називають комплекс оборотних і незворотних відхилень, що утворилися після травматичного пошкодження спинного мозку, його оболонок, нервових корінців або кровоносних судин, що омивають його. Зазвичай захворювання супроводжується патологічними ліквородинамічними та реологічними змінами, що спричиняє порушення проходження нервових імпульсів, випадання рухових і чутливих рефлексів, а іноді повне або часткове знерухомлення тіла (параліч).

Щорічно травми спинного мозку одержують тисячі осіб та приблизно 80% від загальної кількості пацієнтів стають інвалідами І чи ІІ групи. За статистикою, приблизно у 60% хворих стан захворювання залишається незмінним протягом багатьох років, у 25% – спостерігається часткове поліпшення самопочуття, у 15% – різке чи поступове погіршення стану.

Спинний мозок є системою провідних шляхів (біла речовина) і комунікативних структур сегментарної іннервації (сіра речовина), що забезпечують рухову активність м'язів, чутливість і координацію частин тіла. При його пошкодженні чи повному анатомічному розриві, починаючи з рівня травми, розвиваються рухові, чутливі, трофічні розлади, порушується функція тазових органів. Виразність проявів залежить від ступеня та рівня ушкодження спинного мозку, а також визначається станом системи гемодинаміки, дихання, нервово-психічної сфери.

Травматична хвороба спинного мозку є актуальною та складною неврологічною проблемою, що характеризується прогресуючими порушеннями в роботі основних функціональних систем організму – імунної, гормональної, нервової.

Багатосистемні прогресуючі порушення у таких пацієнтів пояснюються обмеженням рухової активності внаслідок неврологічного захворювання, порушенням процесів кровообігу через гіподинамію та потребують постійного індивідуального підходу до кожного пацієнта протягом усієї хвороби. Ступінь прояву таких порушень залежить від віку пацієнта, характеру та рівня ураження спинного мозку, ускладнень травми та супутніх захворювань.

Лікування травматичної хвороби спинного мозку

Відновлювальні заходи після пошкодження спинного мозку можуть тривати багато часу, а іноді і все життя. Тривалість відновлювального періоду залежатиме від масштабів ураження тканин, а також загального стану організму.

Головною складністю в лікуванні травматичних хвороб спинного мозку є те, що нервові клітини не відновлюються, і передача сигналів (імпульсів) від проксимальних ділянок центральної нервової системи до периферійних рухових відділів проходить через зону пошкодження. Таким чином, сигнали просто не сягають відповідних рефлекторних ділянок.

При частковому пошкодженні оболонок мозку або нервових корінців, коли деякі провідні волокна збережені, відбувається залучення додаткових інтернейронів і утворюються нові рефлекторні зв'язки замість втрачених. Нові волокна повністю чи хоча б частково підтримують функціональні можливості організму на колишньому рівні. У разі при тривалих фізичних тренуваннях можна відновити рухові здібності організму.

При повному розриві спинного мозку проходження імпульсів можливе екстрамедулярними (обхідними) шляхами, але рухові функції не завжди відновлюються. Крім того, відновлення після спинних травм проходить досить повільно, тривале перебування в пасивному стані хіба що вимикає деякі нервові ланцюжки, хоча вони перебувають у нормальному робочому стані (за аналогією з атрофією м'язів, якщо ними тривалий час не користуються). Фізичними вправами на спеціальних тренажерах вдається зберегти чи відновити діяльність паралізованих кінцівок.

Посилене медикаментозне лікування застосовується у гострий період одразу після перенесення пацієнтом травми або хірургічного втручання. В основному це знеболювальні препарати, речовини, що знімають запалення і стимулюють відновлення нервової діяльності.

Відразу ж у післяопераційній палаті починають проводити заняття дихальною гімнастикою. Комплекси спеціальної ЛФК, легкий масаж, пасивні та пасивно-активні вправи для збереження м'язових рефлексів додаються одразу після виходу хворого зі спинального шоку у ранньому періоді.

Активні реабілітаційні дії, локомоторні тренування у положенні лежачи та у спеціальних підвісних системах, вертикалізація у підвісних системах у воді призначається лікарем у ранньому періоді з 2-4 тижні лікування.

Множинні досліди та дослідження показали, що вплив на м'язові тканини пасивними або активними діями, масажами, функціональною електростимуляцією, хвильовими методами, призводить до розгальмовування діяльності "дрімаючих" мотонейронів, сприяє регенерації нових нервових волокон у зоні травми та прилеглих ділянках. І навпаки, повна відсутність фізичних навантажень призводить до м'язової дистрофії та випадання неврологічних рефлексів.

Реабілітаційне лікування при травмах спинного мозку

Після стабілізації стану хворого та завершення стаціонарного лікування лікарем призначається реабілітаційне (відновлююче) лікування. Кількість процедур залежить від ступеня ураження та рівня ушкодження мозку, загального настрою пацієнта, його фізичних можливостей, бажання боротися з недугою та самодисципліни у виконанні індивідуальних тренувальних занять.

Фізіотерапевтичне лікування

Показано комплексне фізіотерапевтичне лікування: електрофорез, діадинамофорез та ультрафонофорез, гальванізація, магнітотерапія, вібростимуляція, грязелікування, гальваногрязелікування, електростатичний масаж та ін. Голковколювання, масаж біологічно активних точок на стопах ніг і долонях, вушних раковинах, використання аплікаторів Ляпко у поєднанні з іншими фізіопроцедурами, покращують кровообіг і лімфоток, допомагають підняти загальний тонус організму пацієнта, покращують настрій і додають життєвих сил у боротьбі з хворобою. Хороші результати при лікуванні травматичної хвороби спинного мозку показує паралельне застосування мануальної терапії.

Масаж ніг після травми спинного мозку дозволяє нормалізувати струм крові та лімфи у нижніх кінцівках, відновити нервову провідність. Виконання реабілітації має постійно контролюватись фахівцями. Необхідно відстежувати реакцію організму на терапію, що проводиться, і виконувати своєчасні коригування.

Лікувальна фізкультура

Завданням лікувальної фізкультури є загальнозміцнюючі заходи, забезпечення функціонально-фізіологічних положень, активація рухових центрів кори, покращення кровообігу в зоні з порушеною іннервацією.

Головним принципом використання фізичних вправ є: послідовне переміщення від найпростіших дій до складнішим, плавне збільшення навантажень, систематичне і безперервне виконання індивідуальних вправ. Навчання функції підтримки рівноваги спочатку в положенні сидячи, потім стоячи з опорою (паралельні бруси, ходунки, тростини, милиці тощо), пересування у просторі, пересування з перешкодами (східцями).

Аплікаційна терапія Ляпко

Аплікатори Ляпко в різних модифікаціях (пластини, валики, аплікаційні пояси, аплікаційні стрічки) є оригінальним, потужним приладом, що має безліч оздоровчих лікувальних можливостей. Їхня дія заснована на принципах традиційної китайської медицини — поверхневої багатогольчастої акупунктури, а також на загальних фізіологічних механізмах життєдіяльності.

Механізми дії аплікатора.

Високий оздоровчий ефект аплікаторів Ляпко обумовлений поєднанням інтенсивних реакцій:

рефлекторно-механічніх;
гальвано-електричних;
імунологічних.

Хороший ефект дають спеціальні заняття в басейні у поєднанні з аплікаційною терапією (Чарівна стрічка Здоров'я, пояс Малюк, пояс Універсальний М).

Виникнення гальванічних струмів при контакті аплікаторів зі шкірою у водному середовищі посилює ефекти поверхневої акупунктури.

Клінічні ефекти методу багатогольчастої терапії виявляються в анальгетичному, спазмолітичному, протизапальному, протинабряковому, нейротрофічному та імуномодулюючому впливі. Також у регуляції функцій вегетативної нервової системи, нормалізації процесів збудження та гальмування у ЦНС. Аплікаційну терапію Ляпко можна застосовувати з перших днів травми або перелому, вона поєднується з усіма видами медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування.

Як працювати з аплікатором, зони застосування

У 90% випадках необхідно впливати на зону болю, а для підвищення ефективності на додаткові і допоміжні зони. До загальної рецептури завжди необхідно включати основну зону (область хребта).

Додаткові та допоміжні зони потрібно використовувати у тому випадку, коли з низки причин неможливо впливати на основну зону (накладений гіпс, ранова поверхня). Для посилення лікувального ефекту доцільно включати до рецептури вплив на симетричні зони здорової сторони.

Основні зони розташовані на задній поверхні тулуба, голови, шиї.

Основними названі у зв'язку з тим, що ділянки шкіри по обидва боки хребта та безпосередньо над хребтом найближче розташовані від виходів корінців черепномозкових та спинномозкових нервів та інших структур.

Допоміжні зони: передня поверхня тулуба, голови та шиї.

Додаткові зони: зони шкіри нижніх і верхніх кінцівок, що є вторинними (периферичними) по відношенню до (центральних) структур спинного та головного мозку.

Досвід застосування аплікаційної терапії Ляпко у санаторно-курортних умовах

Важливим клінічним проявом травматичної хвороби спинного мозку є розвиток остеопорозу, інтенсивність якого свідчить про тяжкість, темпи прогресування хвороби, адекватність проведеної реабілітації.

Медико-виробничою компанією Ляпко на базі профільного санаторію імені Бурденка м. Саки (Крим) проводилися дослідження щодо вивчення впливу санаторно-курортної реабілітації на кісткову тканину у даної категорії хворих.

Залежно від лікування хворі ТХСМ були розділені на 3 групи.

У всіх групах проводилося загальноприйняте для даної категорії хворих лікування, яке включало:

Санаторно-курортний режим щадний чи щадно-тренуючий.
Повноцінне збалансоване харчування із вмістом кальцію щонайменше 1000 мг/доб.
Кальцемін
Кліматолікування
Лікувальну гімнастику
Механотерапію
Ручний класичний масаж
Електростимуляцію ослаблених м'язів кінцівок
Психотерапію

У групі порівняння (ГП) додатково застосовувалися аплікації сульфідно- мулового бруду у вигляді «трусів».

У І групі проводився загальноприйнятий комплекс санаторно-курортної реабілітації із застосуванням грязелікування як аплікацій великої площі, понад 50 % поверхні тіла – «брюки» і «спина».

У ІІ групі проводилася санаторно-курортна реабілітація із застосуванням багатогольчастих різнометалевих аплікаторів у комбінації з аплікаціями лікувального сульфідного мулового бруду обмеженої площі, у вигляді «трусів».

У всіх групах застосовувалися ректальні тампони з сульфідною грязю. Аплікаційна терапія Ляпко проводилася у 80 пацієнтів. Складалася з 30 процедур тривалістю 15 хв. Зони застосування: область спини та підошовної поверхні стоп.

Схема аплікаційної терапії Ляпко

Тривалість курсу 2 місяці, він складається з 30 комплексних процедур у 3 етапи по 10 процедур із двома міжкурсовими перервами по 7 днів:

30 аплікаційних укладок на плоскі аплікатори (область спини, попереку, сідниць - 15 хвилин);

30 аплікаційних впливів за допомогою аплікаторів-валиків на область нижніх кінцівок. Застосовувалися «Валик великий М», «Валик універсальний М».

Плоскі аплікатори: "Килимок великий", "Квадро", "Ромашка М", "Дует", "Шанс", "Шанс 6,2 Х4", "Устілки плюс", "Масажна подушка голчаста".

Для отримання делікатного впливу при застосуванні аплікаторів з великим кроком (7,0 та 6,2) залежно від чутливості пацієнта проводили процедури через тонку бавовняну тканину.

Також застосовувалося укладання на аплікатори залежно від рівня ураження та симптоматики.

Якщо ураження у шийному відділі, то укладали плоскі аплікатори на шию, обкатували валиком руки. Також на руки можна використовувати «Чарівні стрічки «Здоров'я».

Якщо порушено силу в руках — вкладали «Валик великий М» у долоню і робили натиски, прокочували в долонях «М'ячик голчастий».

При порушенні сечовипускання укладали аплікатори на низ живота із притисканням мішечка із піском.

При зниженні або відсутності потенції проводили аплікаційну терапію на промежину, попереково-крижову зону із захопленням сідниць, обкатували валиком внутрішні поверхні стегон.

Якщо м'язи ніг були в тонусі - проводили аплікації на попереково-крижову зону із захопленням сідниць, застосовуючи пояс "Універсальний М", пояс "Малюк", "Ромашку М". Також рекомендовано використовувати на ноги «Чарівну стрічку «Здоров'я». На стопи на зволожену шкіру використовували "Устілки плюс", катаючи довго валиком ноги, час процедури 20-30 хвилин.

На фоні комплексного санаторно-курортного лікування із застосуванням курсу аплікаційної терапії Ляпко було отримано такі результати.

При холоді в кінцівках і відсутності чутливості в них вони починали тепліти, з'являлася або покращувалася чутливість, з'являлися відчуття «мурашок», поколювання, почуття пульсації, йшло тепло від стоп до колін. Відбувалася тонізація атрофованих м'язів сідничної області та кінцівок.

При сухості шкіри відзначалося посилення потовиділення. Виникала чутливість низу живота. Посилювалася або за відсутності з'являлася потенція.

Деякі пацієнти, які користувалися ходунками, після курсу аплікаційної терапії починали поступово переходити на самостійне пересування.

Після курсу аплікаційної терапії у всіх пацієнтів відзначається покращення сну (на 90%): стали краще засипати, збільшилася тривалість та якість сну, покращився настрій, з'явилося бажання жити.

Практичні рекомендації

Комплексна санаторно-курортна реабілітація хворих на ТБСМ із застосуванням багатогольчастих різнометалевих аплікаторів у комбінації з грязьовими аплікаціями у вигляді «трусів» через 6-12 місяців спостереження призвела до збільшення індексу міцності кісткової тканини. Супроводжувалась позитивними змінами мінерального обміну та його гормональної регуляції, що свідчить про доцільність та необхідність проведення такої реабілітації у даної категорії хворих.

До комплексу обстеження хворих на травматичну хворобу спинного мозку доцільно включати щорічне проведення остеоденситометрії з метою виявлення та своєчасної корекції порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини та контролю лікування.

Хворим на травматичну хворобу спинного мозку на санаторно-курортному етапі реабілітації в стандартний комплекс лікування рекомендується включати застосування багатогольчастих різнометалевих аплікаторів.

Вплив проводиться на паравертебральні зони на рівні грудного та попереково-крижового відділів хребта та, послідовно, на стопи. Методика стабільна з використанням аплікаторів-пластин з кроком голок 3,8-7,0 мм, що підбирається індивідуально. Загальний час проведення процедури становить від 14 до 30 хвилин (вплив на кожну область – від 7 до 15 хвилин) із поступовим збільшенням тривалості протягом курсового лікування. Курс лікування становить 20-25 процедур, які проводяться через день або щоденно. Повторний курс лікування із застосуванням багатогольчастих, різнометалевих аплікаторів рекомендується через 2-3 місяці, до 4 курсів на рік.

Його можна проводити за амбулаторних умов.

Висновки

Простота застосування аплікаційних пристроїв Ляпко, безпека дозволяє інвалідам продовжувати приймати курсами такі процедури в домашніх умовах. Нині вже у фізіотерапевтичних відділеннях багатьох лікувальних закладів, профілакторіях, санаторіях проводять аплікаційну терапію Ляпко.

Багатьом пацієнтам протипоказана електрофізіотерапія з різних причин. Це і підвищені цифри артеріального тиску, наявність металу в організмі (спиці, металеві уламки), вагітність, цукровий діабет та ін. У цих випадках засобом вибору є аплікаційна терапія Ляпко.

У фізіотерапевтичних відділеннях лікарень відновного лікування проходять курс лікування аплікаційної терапії Ляпко хворі з різною патологією. Такий як: посттравматична хвороба спинного мозку, хронічний попереково-крижовий радикуліт, остеохондроз хребта, струс головного мозку, забій головного мозку, черепно-мозкові травми, постінсультні стани, цукровий діабет, перелом тазу, посттравматична енцефалопатія кінцівок, травми, забої та ін.

При проведенні аналізу основних нозологічних форм захворювань серед пацієнтів кабінету рефлексотерапії фізіотерапевтичного відділення виявлено покращення самопочуття у 98,4% пацієнтів, без змін у 1,6%, погіршень не виявлено.

Можна зробити висновок про високу ефективність аплікаційної терапії Ляпко у відділеннях фізіотерапії. Процедури пацієнти можуть приймати курсами самостійно в домашніх умовах.