Пристрої аплікаційні Ляпко як метод фізіотерапії

Що таке фізіотерапія

Фізіотерапія - спеціалізована галузь клінічної медицини, що вивчає фізіологічну та лікувальну дію природних та штучно створюваних фізичних факторів на організм людини.

Лікування лікарськими препаратами у певних ситуаціях, безумовно, виправдане, але при цьому виникає ймовірність небажаних та непередбачених побічних ефектів.

Найбезпечнішим і найпоширенішим напрямом лікування та реабілітації на сьогоднішній день є фізіотерапія, яка використовує методи, випробувані тисячоліттями, а також створені в наш час. Вона може застосовуватись як самостійно, так і в сукупності з іншими методами лікування.

Фізіотерапія - це лікування із застосуванням природних і фізичних факторів: тепло і холод, ультразвук, електричний струм, магнітне поле, лазер, ультрафіолетове, інфрачервоне та інші види випромінювань, лікувальні грязі, вода, масаж, гірудотерапія, рефлексотерапія та ін.

Переваги фізіотерапії:

Висока ефективність та безпека при одночасному прийомі лікарських препаратів.
Відсутність побічних явищ.
Продовження періоду ремісії під час лікування хронічних захворювань.
Відсутність звикання, що може виникати при тривалому прийомі лікарських засобів.
Безболісність.
Можливість одночасно використовувати кілька методів лікування.

Завдяки своїй активній дії на організм фізіотерапія дозволяє скоротити прийом ліків за рахунок підвищення чутливості організму до лікувальних властивостей медикаментів. Вона пробуджує внутрішні резерви організму, зміцнює імунітет і цим скорочує терміни лікування.

Як самостійний спосіб лікування фізіотерапія ефективна на початкових стадіях розвитку захворювання.

Найчастіше вона використовується як додатковий метод у загальному курсі лікування. Призначається в періоди реабілітації після перенесених хвороб та добре поєднується з медикаментозними схемами лікування. За відсутності протипоказань застосування фізіотерапевтичних методик суттєво прискорює процес одужання та полегшує стан пацієнта.

Лікування призначається індивідуально при кожному захворюванні, відповідно до віку пацієнта, його загального стану, наявності ускладнень і супутніх захворювань.

Показання до фізіотерапії

запальні патології;
травматичні ушкодження;
обмінно-дистрофічні захворювання;
порушення секреції внутрішніх органів;
функціональні порушення центральної та вегетативної нервової системи;
моторні розлади ШКТ.

Враховуючи переважно стимулюючий характер впливу фізичних факторів на організм, найбільш обґрунтовано призначення їх у підгостру та хронічну стадії перебігу захворювання.

Протипоказання до фізіотерапії

Системні захворювання крові
Різке виснаження хворого (кахексія)
Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії
Різко виражений атеросклероз судин головного мозку
Захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації
Порушення серцевого ритму (миготлива аритмія, екстрасистолія)
Схильність до кровотеч
Епілепсія з частими судомними нападами
Істерія, психози
Інфекційні захворювання на гострій стадії
Новоутворення
Наявність електронних або металевих підшкірних та внутрішньокісткових імплантів у сфері впливу
Носіння кардіостимулятора
Дефекти шкіри (тріщини, висипання)
Гострі гнійно-запальні процеси різної локалізації
Алергічні реакції на препарат, що вводиться
Вагітність

Рефлексотерапія

Багато з перелічених вище захворювань не є протипоказаннями для одного з розділів фізіотерапії – рефлексотерапії.

Існує група пацієнтів, яким протипоказані електрофізіотерапевтичні процедури з різних причин. Це і підвищені цифри артеріального тиску, наявність металу в організмі (спиці, металеві уламки, імпланти, кардіостимулятори), вагітність та ін. Однак, хороший терапевтичний ефект у таких хворих спостерігається при призначенні масажу та багатогольчастої аплікаційної терапії.

У цих випадках аплікаційна терапія Ляпко є засобом вибору.

Рефлексотерапія є комплексом прийомів і методів на біологічно активні точки організму, у яких зосереджено безліч нервових закінчень. Роздратування цих точок благотворно впливає на організм, відновлюючи його роботу. Найбільш поширені методи рефлексотерапії - акупунктура (акупунктура), масаж (акупресура).

В основі рефлексотерапії лежить уявлення про те, що весь організм – це єдине ціле, і зміна в одній його частині спричиняє рефлекторну зміну роботи всього організму.

Метод голкорефлексотерапії виправдав себе як самостійний метод терапії, так і в поєднанні з іншими видами терапії (лікарської, фізіотерапії, електротерапії та ін).

Ефекти, одержувані під час проведення рефлексотерапії:

• усунення больових відчуттів;
• помітне поліпшення мікроциркуляції у системах та органах;
нормалізація артеріального тиску;
нормалізація роботи серця та мозку;
покращення обміну речовин;
звільнення від залежностей, у тому числі, нікотинової;
звільнення від залежностей, у тому числі, нікотинової;
відновлення порушеного енергетичного балансу організму.

Пристрої аплікаційні Ляпко як метод фізіотерапії

Різнометалічна багатогольчаста рефлексотерапія аплікаційними пристроями Ляпко виконує одну з важливих рекомендацій класичної рефлексотерапії: використовувати два або більше різно заряджених металів для ефективного впливу на канали (меридіани) внутрішніх органів.

На відміну від інших методів рефлексотерапії, в даному випадку організм сам визначає величину електричного струму, а також вибирає той чи інший метал у потрібній йому дозі і в тій ділянці тіла, де він потрібен зараз.

Виявляючи виражений лікувальний та загальнооздоровчий ефект пристрої аплікаційні Ляпко практично не мають протипоказань до застосування та побічних ефектів. Лікування добре переноситься та значно покращує якість життя пацієнтів.

Таким чином, аплікаційні пристрої Ляпко, будучи одним з методів рефлексотерапії, можуть розглядатися як самостійний розділ фізіотерапевтичного лікування.

Важливо! Застосування фізіотерепевтичного лікування при гострому болю протипоказане, оскільки при посиленні кровообігу наростатиме набряк тканин, що сприятиме вираженості больового синдрому. Поліпшувати кровообіг необхідно після того, як мине гострий біль, і набряк почне зменшуватися. Це, як правило, через 2-3 дні після розпочатого протизапального, протинабрякового, знеболювального медикаментозного лікування. Застосування аплікаційної терапії Ляпко у гострому періоді дозволено, але слід враховувати індивідуальні особливості пацієнта. Якщо біль посилюється, потрібно почекати 2-3 дні, якщо полегшало, то продовжувати лікування аплікатором.

Аплікатори Ляпко в різних модифікаціях (пластини, валики, аплікаційні пояса, аплікаційні стрічки) є оригінальним, потужним, що володіє безліччю оздоровчих лікувальних можливостей приладом.

Їх дія заснована на принципах традиційної китайської медицини - поверхневої багатоголкової акупунктури, а також на загальних фізіологічних механізмах життєдіяльності.

Механізми дії аплікатора

Високий оздоровчий ефект аплікаторів Ляпко обумовлений поєднанням інтенсивних реакцій:

рефлекторно-механічних;
гальвано-електричних;
імунологічних.

Аплікаційна терапія має виражену знеболювальну та спазмолітичну дію. Покращує кровообіг, лімфоток, мікроциркуляцію, зменшує набряк тканини. Активує тканинні механізми імунного захисту, підвищує в крові рівень власних опіатних пептидів і антистресорних гормонів, знижує рівень чутливості больових рецепторів, чинить позитивний психоемоційний вплив і, як результат, стимулює загальні адаптаційні механізми людини. Стикаючись з шкірою, голки аплікатора стимулюють викид внутрішніх ліків людини, вмикаючи в роботу його «внутрішнього лікаря».

Важливо, що локальне (місцеве) поліпшення кровообігу при аплікаційної терапії відбувається без додаткового навантаження на серце, оскільки посилюється робота периферичного кровообігу, і в цей час серце відпочиває. Це дуже важливо для всіх категорій хворих і, особливо, з ішемічною хворобою серця, недостатністю кровообігу 1-2 ступеня, людей похилого віку.

Аплікаційна терапія Ляпко поєднується з усіма видами медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування. Простота застосування аплікаційних пристроїв Ляпко, їх безпека дозволяє приймати такі процедури в домашніх умовах.

Після зняття аплікатора в місці його застосування протягом 10 хвилин всі пори відкриті, тому для поліпшення оздоровчого ефекту можна нанести мазі, креми, що мають знеболювальну, протизапальну дію.

Як працювати з аплікатором, зони впливу

У 90% випадках необхідно впливати на зону болю, а для підвищення ефективності на додаткові і допоміжні зони. У загальну рецептуру завжди необхідно включати основну зону (область хребта).

Основні зони розташовані на задній поверхні тулуба, голови, шиї.

Основними названі в зв'язку з тим, що ділянки шкіри по обидві сторони хребта і безпосередньо над хребтом найближче розташовані від виходів корінців черепно-мозкових і спинномозкових нервів і інших структур.

Тут також проходять дуже важливі меридіани, які впливають на всі органи і системи організму, в районі яких вони проходять, керують захисної енергією людини, впливають на його стійкість до захворювань.

Таким чином, багатоголковий вплив бажаний і найбільш ефективний на область поверхні шкіри над хребтом справа і зліва від хребетного стовпа і на задню поверхню тулуба, голови і шиї. На сам хребет застосовувати можна.

Вибір найбільш важливої ділянки шкіри на задній поверхні тіла буде залежати від основного діагнозу, патології, зони пошкодження тих чи інших органів, рівня сегментарної іннервації цих органів.

У методичних рекомендаціях щодо застосування аплікаційної терапії Ляпко до кожного захворювання завжди дається схематичний малюнок із зазначенням необхідних зон впливу.

Допоміжні зони - передня поверхня тулуба, голови та шиї.

У зв'язку з тим, що внутрішні органи та залози внутрішньої секреції знаходяться безпосередньо під передньою черевною стінкою, під грудною клітиною, в області шиї, обличчя, вплив на них або на окремі шкірні ділянки (метамери) у цих зонах за допомогою аплікаторів сприяє регуляції, нормалізації, відновленню, поліпшенню та активації діяльності цих органів. Результат досягається швидше при використанні допоміжних зон одночасно з основними та додатковими зонами.

Додаткові зони: зони шкіри нижніх і верхніх кінцівок, що є вторинними (периферичними) по відношенню до (центральних) структур спинного та головного мозку.

На внутрішній та зовнішній поверхнях рук і ніг є зони «Іньських» (жіночих) та «Янський» (чоловічих) груп каналів. Це меридіани органів, що розташовуються на певній поверхні рук і ніг і мають різні групи точок, що відрізняються за призначенням.

Використовуючи для аплікацій та впливаючи на різні групи точок тих чи інших каналів меридіанів, ми маємо можливість додатково регулювати (змінювати, посилювати чи знижувати) діяльність тих чи інших органів та систем (загальна дія). Таким чином, ми посилюємо роботу під час накладення аплікаторів Ляпко на основні та допоміжні зони та додатково надаємо лікувальну дію.

Додаткові (зони шкіри нижніх та верхніх кінцівок) та допоміжні зони (передня поверхня тулуба, голови та шиї) потрібно використовувати і в тому випадку, коли з ряду причин неможливо впливати на основну зону (накладений гіпс, ранова поверхня). Для посилення лікувального ефекту доцільно включати до рецептури вплив на симетричні зони здорової сторони.

Таким чином, результат досягається швидше при використанні основних зон одночасно з додатковими та допоміжними зонами або якщо немає можливості, то по черзі.