Доставка
Оплата
Гарантія

ua ru en
(095) 372-44-41
(067) 622-70-00
(063) 591-44-45
Інтернет-магазин
(044) 489-93-51 Київ

Біль у м'язах


Лікування й профілактика хронічного м'язового болю — актуальна й складна проблема. Больові м'язово-скелетні синдроми часто викликають тривалі втрати працездатності навіть у людей молодого віку.
У нормі під час роботи один м'яз повинен скорочуватися, а в цей час інший (м'яз-антагоніст) — розслаблятися, відновлюватися.
Хронічний м'язовий больовий синдром — це зниження функції м'язових волокон, що виникає в результаті тривалого статичного навантаження малої інтенсивності, яке супроводжується посиленням обмінних процесів, підвищенням скорочувальної спроможності в цих м'язових волокнах, що призводить до виникнення локального м'язового спазму зі здавлюванням судинно-нервових утворень і порушенням кровообігу.
Пусковим механізмом больового м'язового синдрому є деформація працюючого м'яза, коли товста й більш сильна його частина розтягує тонку й слабку. При цьому товста й більш сильна частина м'яза спазмована, у ній порушені обмін речовин і кровопостачання, а друга частина перерозтягнена, кровопостачання в ній достатнє, але вона «втомлена». Подібна ситуація може виникнути не тільки в одному м'язі, але й у м'язах-антагоністах.
При виснаженні резервних можливостей серед м'язових волокон поступово формуються напружені пучки з підвищеною подразливістю — міофасціальні тригерні пункти (точки, зони), які при натисненні відчуваються як болісний щільний тяж.
Клінічні ознаки тригерних пунктів проявляються в нестерпній болючості при здавлюванні; здатності викликати іррадіацію болю у віддалені, характерні для даного м'яза зони; у вегетативних порушеннях.
Тригерні точки розташовуються в межах напружених, ущільнених пучків скелетних м'язів або в їхніх фасціях і можуть перебувати як в активному, так і в латентному стані. Активна тригерна точка — це ділянка гіперподразливості в м'язі або його фасції, що проявляється у вигляді болю.
При цьому біль відчувається не тільки в області тригерної точки, але й у віддалених від неї характерних для даної точки області. Відбитий біль може спостерігатися в спокої й при русі. Активний тригер дуже чутливий, перешкоджає повному розтягненню м'яза й трохи послаблює його силу. При спробі активного розтягнення м'яза біль і в самому м'язі, й у зоні відбитих болів різко підсилюється.
Тригерні точки можуть перебувати в латентному (прихованому) стані. У цих випадках виявляється хворобливість при пальпації місця розташування тригера, але у віддалених областях болів не виникає. Латентні тригерні точки зустрічаються набагато частіше, ніж активні. Так, при обстеженні 200 молодих людей латентні тригери виявлені в 54 % дівчат і 45 % юнаків. При цьому активні тригерні точки були визначені лише в 5 % випадків. Латентні тригерні точки під дією несприятливих впливів, таких як тривале перебування м'яза в спазмованому стані, переохолодження, підвищене фізичне навантаження, можуть переходити в активну фазу, тобто ставати активними тригерними точками.
Якщо крім болю в м'язах з'являються болі в шийно-комірцевій області, грудній клітці, спині, попереку, кінцівках, а також відзначається підвищення температури, то потрібно звернутися до лікаря.

Причини виникнення болю в м'язах
Болі в м'язах «говорять» про перенапругу в них. Вони виникають на тлі стресу, травм, тривалої іммобілізації м'язів, деяких захворювань (остеохондроз хребта, аномалії розвитку: асиметрія тіла при різній довжині ніг, плоскостопість). Серед причин також малорухливий спосіб життя; м'язова напруга, пов'язана із сидячою роботою або неправильною позою під час писання й читання, роботи за комп'ютером, водіння автомобіля; через невміння розслаблювати м'язи й давати їм необхідний відпочинок. Напруга може досягати такого ступеня, що виникає біль.
До групи ризику виникнення міоскелетного синдрому відносяться: особи, які зберігають вимушену незручну позу упродовж робочого часу, виконують однотипні рухи (наприклад, робота на конвеєрі), пацієнти, що страждають будь-якими порушеннями постави, у результаті чого відбувається тривале здавлювання м'язів.
Тривале збереження однієї пози під час глибокого сну також може активізувати тригерні точки. Саме в цих випадках з'являються тягнучі, глибокі, погано локалізовані, розлиті болі в спині після ранкового підйому з постелі.
Особливе значення має тривала нерухомість кінцівки внаслідок переломів. Після зняття гіпсу м'язи завжди болісно напружені, вимагають поступового розтягнення, а суглоби — «розробки». Після зняття гіпсу болі можуть з'являтися практично в усіх частинах спини, тому що іммобілізація як верхньої, так і нижньої кінцівки після переломів призводить до грубого порушення стереотипу рухів усього тіла й появи виражених асиметрій тіла.
Здавлювання м'язів ременями сумки або лямками рюкзака, вузькими, тугими або важкими (наприклад зимове пальто) частинами одягу, бандажами або корсетами може активізувати тригерні точки у відповідних м'язах.
Переохолодження м'язів — як загальне охолодження, так і місцеве (сидів на протязі, «протягнуло» шию, поперек і т.д.). Охолодження — один із провокуючих факторів, що часто зустрічаються. Звичайно сполучається з перевантаженням м'язів, коли прохолоджуються перетруджені, напружені м'язи.
Психічні фактори. Емоційний стрес завжди супроводжується м'язовою напругою, що забезпечують готовність організму до боротьби або втечі. Після припинення стресового впливу м'язи часто залишаються в напруженому стані. Важлива також роль і хронічних стресових ситуацій, коли багато м'язів обличчя, шиї, тулуба перебувають у скороченому стані й людина немов «розучується» контролювати м'язову напругу й розслаблювати м'язи. У стані хронічного стресу змінюються хода й стереотип рухів. Згадаєте вираження — «його зігнуло горе». Стан психіки завжди відбивається на рухах, у людини міняється так звана психомоторика. Зміна пози призводить до спазмів і перевантаження м'язів, з'являються болі, які, у свою чергу, ще більше порушують ходу й позу.

Хвороби вісцеральних органів і суглобів
Практично будь-яка соматична патологія може супроводжуватися міофасціальними больовими синдромами. Больова імпульсація з ураженого внутрішнього органа або суглоба призводить до захисної напруги відповідних м'язів для іммобілізації суглоба або створення м'язового «корсета» навколо хворого органа. Так, ішемічна хвороба серця з нападами стенокардії або інфарктом міокарда, як правило, супроводжується появою міофасціальних больових синдромів в області грудної клітки ліворуч; загострення хронічного панкреатиту — у нижньогрудний і поперековий відділ.
Перевантаження нетренованих м'язів більш характерне для людей розумової праці зі слабким м'язовим корсетом. При незвично тривалій роботі слабких і нетренованих м'язів у них виникають хворобливі м'язові напруги й активізуються тригерні точки. Часто м'язовий біль виникає на початку дачного сезону при фізичних перевантаженнях на городі після зимової бездіяльності, під час занять спортом при розтягненні м'язів, при невдалому повороті. Кидки в баскетболі, подача у великому тенісі, метання списа або штовхання ядра згубно позначаються на нерозігрітих і непідготовлених м'язах.
Прямій забій м'яза може активізувати тригери, які залишаються в активному стані після регресу гематоми.

Як позбутися болю в м'язах?
Поліпшення кровообігу в ушкоджених м'язах і нормалізація всіх видів обміну речовин сприяють видаленню молочної кислоти — продукту розпаду. Болі в м'язах позбавляють здоровішого, глибокого сну. При відсутності повноцінного сну в організмі утворюється менше гормону росту, необхідного для відновлення м'язів. Антистресові методики, повноцінний відпочинок, натуральні природні протизапальні й протинабрякові засоби, адекватне фізичне навантаження в комбінації з тепловими й фізіопроцедурами на тлі лікувального голодування прискорюють процеси «загоєння».
При лікуванні больового м'язового синдрому необхідно: усунути причину виникнення болю, перервати больову імпульсацию зі спазмованого м'яза, запобігти подальшому розвитку патологічного процесу, зменшити або зняти біль, запобігти виникненню м'язового спазму й максимально підвищити поріг чутливості больових рецепторів, поліпшити кровообіг, стимулювати тканинні обмінні процеси, підвищити функціональні спроможності м'язів і рівень психоемоційного комфорту.
Для лікування міофасціального синдрому застосовуються лікувальні блокади, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура. Дуже ефективними методами лікування є постізометрична релаксація (метод мануальної терапії) і акупунктура. У деяких випадках необхідний прийом лікарських препаратів, що знімають спазм скелетної мускулатури. Важливим моментом лікування є виявлення й терапія захворювань, що сприяють розвитку міофасціального больового синдрому (остеохондроз хребта, артрози й ін.)
Больові міоскелетні синдроми вимагають тривалого періоду лікування, реабілітації, вторинної профілактики реактивації тригерних пунктів і профілактики їх виникнення. Із цією метою важливо використовувати лікувально-профілактичні засоби широкого спектра впливу на основні етіопатогенетичні фактори. Одним з таких засобів може бути поверхнева багатоголчаста рефлексотерапія. Для її проведення останнім часом широко використовуються аплікатори Ляпка.
Аплікаційна терапія виявляє виражену знеболювальну й спазмолітичну дію, поліпшує кровообіг і мікроциркуляцію, активує тканинні механізми імунного захисту, підвищує в крові рівень власних опіатних пептидів і антистресорних гормонів, знижує рівень чутливості больових рецепторів, здійснює позитивний психоемоційний вплив і, як результат, стимулює загальні адаптаційні механізми людини
Тривала периферична імпульсація в спинномозкові центри викликає рефлекторні місцеві реакції в зоні прикладання аплікаторів Ляпка, які проявляються розширенням капілярів і активацією судинної ланки мікроциркуляції, поліпшенням артеріовенозного кровотоку, що супроводжується місцевим підвищенням температури й почервонінням шкіри, релаксацією м'язів, стимуляцією тканинного обміну, поліпшенням відбудовних процесів.
Важливо відзначити, що локальне (місцеве) поліпшення кровообігу при аплікаційній терапії відбувається без додаткового навантаження на серце, завдяки всмоктувальній дії капілярами крові з артеріальної мережі, за рахунок осмосу й негативного тиску в зоні посткапілярних венул. Це дуже важливо для всіх категорій хворих, і особливо з ішемічною хворобою серця, недостатністю кровообігу 1–2-го ступеня, людей літнього віку.
Після зняття аплікатора в місці його прикладання упродовж 10 хвилин усі пори відкриті, тому для поліпшення оздоровчого ефекту, для «підгодівлі» м'язів, зняття болю рекомендується прикласти на 15–30 хвилин теплий компрес: Бішофіт 30 % (на 2 ст. ложки води + 1 ст. ложка Бішофіту) + 1 ампула вітаміну В12 1,0 мл + 1 ампула анальгіну + 10 крапель димексиду або компрес із 1,5 % морською сіллю: на 100 мол води+1,5 г солі або кам'яної солі.
Курс лікування 10–12 процедур до зменшення больових відчуттів, лікування можна повторити через 2–4 тижні.
> 30 % (на 2 ст. ложки води + 1 ст. ложка Бішофіту) + 1 ампула вітаміну В12 1,0 мл + 1 ампула анальгіну.

0
Зворотний дзвінок
Менеджер Анна

+38 (095) 372-44-41
+38 (067) 622-70-00
     9:00-17:00 пн.-пт.


Дякую за звернення, ми скоро Вам зателефонуемо!


Замовити